Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Було три варіанти: спати на ліжку, на печі або на лавці. Все вирішив арм-реслінг. Чорний Ворон переміг Емону, а Емона перемогла Христину. Чорний Ворон не хотів, щоби Христина спала на лавці, тому обмінявся з нею. Але Христина обмінялася з Емоною по відомим лише їй причинам.

Дай сигарету, – просила Емона.

Ти не бачиш, вони мокрі.

Одна вже ні.

Він дозволив.

Вогонь знайдеться?

Чорний Ворон підніс запальничку до сигарети.

Курити на вулицю.

Відкрив вогонь. Вона вийшла на поріг. Запах дощових крапель в повітрі в парі з тютюновим димом – романтика...

Він помітив, що зникло дві сигарети.

Христина готувала собі постіль. Чорний Ворон мовчки дивився на це.

Тобі допомогти?

Ні, не треба.

Йому здалося, що вона не вправляється.

Все ж я...

Він заскочив на припічок, туди ж, де стояла і вона, і взяв всю ініціативу на себе.

То я тепер маю тобі допомогти?

Навіщо? Для мене немає різниці – можна й так.

,,Мені догоджає, а на самого себе наплювати. Цікаво...”

Ось так це і робиться, – самозадоволено говорив Чорний Ворон. – І що ти тільки б без мене робила?

Я й не знаю, – підіграла вона йому.

Ладно, раз я тобі більше не потрібен, то я спущусь.

Почекай. А... Як ти думаєш, ми тут надовго?

Я й не знаю... Мабуть, недовго. Хоча... А що?

Нічого. Просто спитала.

Якщо тобі так кортить знати, – він присів на край, – то, як тільки будуть сприятливі умови, ми підемо звідси.

Куди? – вона сіла поруч з ним.

Куди-небудь... Можемо піти в сторону траси, там, якщо пощастить, зловимо попутку і...

А якщо не вдасться?

Чого зразу ,,не вдасться”? Вір, що вдасться і все вийде.

Відколи це в тобі живе оптимізм?

Хм!.. Відколи це в мене його немає?

Щось я раніше в тобі цього не помічала.

Може, ти ще багато чого в мені не помічала?

Може.

Тобі це треба?

Що, вже сховався? Боїшся, що я тебе викрию?

,,І вміє ж вона досягати свого!”

Мені приховувати нічого.

Та ну? Яким було твоє дитинство?

Жахливим.

А детальніше.

Неймовірно жахливим.

Зрозуміло. Коли ти почав грати?

Важко сказати. Почув гітару чи в три, чи в чотири, у сім-вісім взяв її в руки, а в тринадцять мене взяли в групу.

І як тобі там гралось?

Спочатку було важко призвичаїтись, а потім нічого – все пішло, як по маслу.

А пішов ти чому?

Група розпалась.

Що ти робив далі?

Нічого. Байдики бив.

Знову щось приховуєш.

Тобі полегшає, якщо скажу, що онанізмом?

Та ну!..

Якщо серйозно, то справді нічого не робив. Жив в своє задоволення і все.

Гаразд, коли ти почав курити?

Рано.

А пити?

Також рано.

А коли ти вперше зайнявся сексом?

Хм!.. Це все сталося приблизно в однаковий час, з інтервалом десь-так місяців два-три.

І коли...

Слухай, ти зібралась писати мою біографію?

Чом би й ні?

Не копайся в моєму минулому – краще буде.

Не інтригуй мене своїм минулим.

Я тебе взагалі не чіпав.

Він знову став схожим на їжака, от тільки ще більше замкнутим і чим більше він замикався, тим більший викликав у неї інтерес.

Одне питання, не більше.

Вона задумалась: що ж у нього таке спитати, щоб він побільше поговорив? В нього приємний тембр голосу...

В ту паузу щось промовляло до нього: „Давай, ну ж бо, зроби це! Ти ж все одно довго не витримаєш: все мріятимеш про неї, хотітимеш її, хотітимеш її тіло... Ця твоя тваринна пристрасть мучитиме тебе ще дуже довго, та ти можеш опанувати себе, тобто просто змусити її лягти під тебе. Ти ж чоловік! вона жінка, юна жінка – тут все і так ясно. Не поводься як хлопчисько – використай свій шанс. Тим паче в такий підходящий момент... Ну, сміливіше! Вам не завадять. Навіть якщо вона закричить, хто її почує? Емона курить на вулиці, а там гавкіт собак, п’яні воплі селян – їй буде не до вас. Ти лише глянь – вона просто пожирає тебе очима, так і просить, щоб ти розірвав на ній сукню, зубами стягнув ліфчик , а рукою... ну, тобі пояснювати не треба: ти і так прекрасно знаєш цей сценарій, цю п’єсу на афішах. Повір – вона не опиратиметься.” – „А як же почуття?” – наївно питає Чорний Ворон. – „А що „почуття”? При чому тут почуття?” – „Інакше я не можу.” – „Раніше міг і нічого.” – „То інше.” – „Скажи мені, яка тут різниця? Жінки – вони ж однаковісінькі! Балачки і ганчір’я, ганчір’я і балачки... обличчя та й ті однаково розмальовані!” – „Але то вона! Вона не така.” – „Та що ви кажете! Невже вона чимось відрізняється? Цікаво послухати, чим же?” – „Глузуєш?” – „Слабко сказано.” – „Мала дитина!” – „Таким ти мене створив.” – „В такому разі, я відмовляюсь з тобою говорити.” – „Чому?” – „Це схоже на божевілля.” – „Прислухатися до внутрішнього голосу – це не божевілля, це спосіб дізнатися більше про себе.” – „Так, значить, я збоченець?” – „Ні. Ти просто схиблений на цій дівчині.” – „А вона схиблена на мені?” – „Звідки мені знати? Я маю стільки ж інформації, як і ти.” – „Але ж ти звідкись знаєш, що вона мене хоче.” – „Друже мій, це очевидно! Тобі нічого шарітися і сором’язливо опускати очі – ти ж не маленький! До того ж чудово обізнаний в таких справах. Зроби з нею те, що зазвичай робиш. Повір на слово, вона більшого не варта.” – „Мені начхати на те, що ти кажеш. Вона чиста і я не затягуватиму її в бруд!” – „Ну і дурень...”