Єжи Путрамент - Четверо в яхті

— Тоді ти краще сам…

— Я не можу. У мене інші справи.

— Наприклад?

— Побачиш.

Кінець кінцем Здісь піддався. Знову зібрали людей. Вони сходилися неохоче, штовхали одне одного, кидалися шишками…

Сивий мусив втрутитися особисто. Присягався, що це вже не теорія, а практика. Вишикували людей в колону по чотири. Куцик подивився на годинник.

— Андрійко засипався! — шепнув він Здісю. — Отже, тобі доведеться з ними помучитися. По п'ять хвилин на четвірку. Роби зміни — з лівого шкота на правий, а потім на один бакштаг, на другий! Чорт з ними!

Безпосередня близькість яхти, нарешті, вплинула на жерців Ескулапа якось стримуюче. Перша четвірка залізла на палубу, наче в храм. Інші скупчилися на березі, чекаючи своєї черги.

— А решта хай приглядаються! — крикнув Куцик. — Так, так, дуже добре. І прошу запам'ятовувати рухи. Це дуже важливо. Рух і темп! Точність!

Здісь стояв на носі. Втягнули фок, але грот не чіпали. І почалося!

— Правий фокашкот попустити! Лівий фокашкот виймати! Лівий бакштаг попустити, правий бакштаг виймати!

— Чуєш, Елю? — штовхнув якийсь аптекар якусь, аптекарку. — Правий фокашкот! Бакштаг! Це зовсім, як у Конрада [14] Джозеф Конрад (1857–1924) — відомий англійський письменник, який у багатьох своїх творах описував життя моряків. !

— Так! — підтвердила Еля, але без ентузіазму.

П'ять хвилин навчав Здісь першу четвірку, тримаючи годинник у руці. Всі ці красиві конрадовські команди зводилися до двох зовсім нескладних дій: тягнули шнур і попускали його.

Тому друга четвірка ввійшла на палубу вже без особливого піднесення. У натовпі глядачів почулися нарікання. Куцик покрутив носом і одразу ж десь зник.

Андрійко теж зібрався ретируватись, але з-за наметів його покликав Едик.

Куцик стояв з сивим. Вони уважно приглядалися до Андрійка.

— Цікаво, — сказав сивий. — Ходи-но сюди, друже!

Він узяв Андрійка за підборіддя, наказав подивитися вгору і відхилив йому нижню вію.

— Вже давно? — запитав він Куцика.

— З того дня, коли ми приїхали сюди. Щоночі.

— Ну що ж, скличемо консиліум. Навіть добре складається. Людям нічого робити. Ці ваші практичні вправи…

— О, пробачте! — Куцик дуже рішуче урвав. — Без вступних вправ із шкотами не дозволяється виїжджати на озеро. Такі правила.

Сивий трохи заспокоївся.

— Так чи інакше, значна частина людей не зайнята. Колего Ковальський! — гукнув сивий. — Це наш провідний терапевт класичного, так би мовити, напрямку, — пояснив він. Потім покликав ще Новака, гідротерапевта, Домбровського, фрейдиста, і навіть доктора Рапу — послідовника якогось Карася, відомого гомеопата. Тільки товариш Зихрай, послідовник Павлова, великий спеціаліст по лікуванню сном, не міг прийти, бо саме тягнув праві фокашкоти і ліві бакштаги.

Винуватець цієї метушні, Андрійко, надто пізно зрозумів, що його чекає, щоб зробити організований опір.

Зрештою, хлопець теж був неспокійний: вже три доби його мучили кошмари. В темній кабіні яхти приємний сон ставав дивовижним, жахливим кошмаром.

Саме це він намагався пояснити шановним лікарям, які зібралися біля намету сивого. Зрозуміло, ніхто Андрійкові не повірив.

— Типовий кошмар, — заявив Ковальський, представник класичного напряму, — що виникає, певно, від перевантаження шлунка. Увечері треба менше їсти.

— Навпаки, це буває, коли я ляжу натщесерце! — жалібно вигукнув Андрійко.

Ковальський трохи розсердився, що його перший діагноз виявився неправильним, і, мабуть, щоб покарати Андрійка, почав м'яти йому печінку.

— Болить? — питав він щохвилини.

Як же могло не боліти, коли лапи в нього були, мов у борця, і він завзято намагався засунути їх якнайглибше під останнє ребро!

— Цікаво! — говорив він після кожного стогону Андрійка. — Дуже типово! Скільки тобі років? Сімнадцять? Неймовірно! І вже перші ознаки цирозу!

— Колего! — крикнули гідротерапевт і фрейдист. — Не поспішайте з діагнозом!

Тоді за Андрійка взявся фрейдист, який наказав хлопцеві розповісти подробиці сну. Він розчаровано хитав головою.

— Дивно, дивно. Цілком нетипово. Таких снів не буває при нормальних хворобах!

Потім узявся гідротерапевт. Цей не грався в діагнози, а тільки давав вказівки про якийсь дуже складний душ. Виходило, що Андрійкові треба по п'ять-вісім годин щодня нічого іншого не робити, а тільки поливати себе то тут, то там.

Консиліум нічого не дав. Лікарі встали і вийшли. Сивий пішов за ними. Лишився тільки доктор Рапа.