Єжи Путрамент - Четверо в яхті

— Норд, Норд тен Ост, Норд-Норд-Ост, Норд-Ост тен Норд…

А люди справді слухали, притихлі. Джміль з'явився з-за купки ромашок і низько пролетів над головами, але ніхто й оком не моргнув. Над озером кричали чайки. Андрійко старанно розтягував свої румби: від Норду перейшов на Ост, покотився на Зюйд, знову вліз на Вест.

Коли він скінчив, стихійно вибухнули оплески, такі теплі, що хлопець не витримав і вклонився, мов малюк, що продекламував вірш на якомусь урочистому вечорі. Хвилювання зникло безслідно. Він знав, що говорити, або, вірніше, зовсім не думав про це, певний, що в потрібний момент потрібне слово саме знайдеться.

— Треба вивчити це напам'ять, — повторив Андрійко. — Цього вимагають на іспитах. То, може, хто спробує… Добровольці є?

Мовчання.

— Це так важко! — з великим переляком сказала наймолодша наяда.

— Прошу! — заохочував Андрійко. — Не бійтесь, на випадок чого я допоможу.

— Ну, хіба що так! — зітхнув хтось.

Інший почухав голову і витягнув два пальці.

— Прошу! — вигукнув дружелюбно Андрійко.

— Я хочу запропонувати громадянину інструктору новий метод відповіді. Колективний.

— Прошу! — повторив Андрійко, не зовсім розуміючи, в чому справа.

— Ану, люди! — вигукнув той. — Раз, два, три!

Сімдесят жіночих і чоловічих голосів крикнули:

— Норд!

Раніше ніж Андрійко щось второпав, пролунало:

— Норд тен Ост! — Потім: — Норд-Норд-Ост!

Андрійко стояв і після кожного безпомилкового вигуку його щоки червоніли, а погляд блукав по землі, біля власних гумових черевиків. Хлопець не знав: тікати йому чи провалитися крізь землю? Останнє було б кращим, якби це можна було здійснити.

Вони скінчили, а Куцик наче випадково нахилився до Андрійка і шепнув:

— Ну, шляпа, переходь на вектори! А тепер дякуй!

— Дякую! — слухняно вклонився Андрійко.

— Нема за що! — крикнув хтось позаду.

— Громадянин інструктор так доступно все це виклав! — вибачливо пояснив той, що диригував відповідями.

— А тепер перейдемо до пояснення, з чого складається рух парусного човна.

— Вектори? — спитала симпатична наяда з помітним переляком.

Андрійко кивнув головою, засмучений, що й з цим нічого не вийде. І він не помилився.

— Люди! — вигукнув знову той самий тип, і сімдесят голосів одразу крикнули напрочуд однаково.

— Найбільша швидкість парусного човна буває на бісектрисі кута між напрямом руху і напрямом вітру!

Куцик уже не підходив. Зрадник, він не хотів поділяти з Андрійком відповідальність за провал. Він тільки здалеку робив гнівні міни і показував на снасть «Аталанти». Невідомо, що це мало означати: чи він бажав Андрійкові повіситися, чи радив розповідати про різні типи парусності. Андрійко зітхнув і обрав другу альтернативу.

Та тільки-но він почав розповідати про різницю між бригом і бригантиною, баркою і баркентиною, як його спитали, що таке каравела — бриг чи барка і чим вона відрізняється від корабели. Одна дама хотіла негайно довідатись, яка оснастка найкраща…

Спроба врятуватися штагами і бакштагами не вдалася: люди почали кричати про топенанта. Отже, не лишалося нічого іншого, як оголосити коротку п'ятихвилинну перерву.

Андрійко зробив це і, не помічаючи веселощів серед слухачів, підбіг до Куцика. Той теж почував себе кепсько і навіть не вилаяв Андрійка. Хлопці не промовили й двох слів, як з'явився сивий. Він був розгублений ще більше за них.

— Ви, того, вибачте. Це якесь непорозуміння. Я ж казав, що ці два дні їм потрібна була якась робота. Теоретична підготовка…

— Але вони… вони все… — в Андрійка відібрало голос.

Сивий примирливо посміхнувся.

— Так, теорію, як ви бачили, вони визубрили. Тільки й досі жоден з них не ступав ногою на парусний човен.

— Ну, то що ж робити? — спитав Куцик.

— Знаєте, між нами кажучи, ми думали, що ви почнете з практичних вправ. Ми саме про це просили Юзека. Він обіцяв прислати зразу чотири яхти. Ми навіть здивувалися, що ви тільки на одній…

Куцик скривився. Андрійко чудово розумів його. Після провалу з теорією провал з практикою доб'є їх остаточно.

Сивий помітив це вагання. Він якийсь час наполягав, а коли Куцик спробував вивернутися, посилаючись на відсутність вітру, дивно посміхнувся і хотів піти.

— Добре! — гукнув тоді Куцик. — Зараз починаємо. Здісь!

Здіслав не хотів чути ні про які практичні вправи.

— Не бійся! — шепотів він. — Братимеш по чотири чоловіки. Двох до бакштагів, двох до фоків. І дуже просто. Блондин у Момайнах за півхвилини навчив тебе, так? Якщо лівий шкот фока попустити, то лівий бакштаг виймати. І навпаки. От і все! Подумай, тридцять злотих за годину ні за що!