Ежен Йонеско - Носороги

Беранже. Дурниці!

Жан (з ванної кімнати , дуже хрипким , нерозбірливим голосом). Цілковиті.

Беранже. Любий Жане, мені дивно чути таке від вас! Чи у вас голови нема на в’язах? Зрештою, вам подобається бути носорогом?

Жан. А чом ні! Я не маю ваших упереджень!

Беранже. Говоріть виразніше. Я ж не розумію. Ви дуже погано вимовляєте.

Жан (і далі у ванній кімнаті). Вуха повідтикайте!

Беранже . Що?

Жан . Вуха повідтикайте. А я кажу: а чом би не бути носорогом? Люблю, коли щось міняється.

Беранже . Такої думки від вас…

Беранже змовкає, бо виходить Жан у страхітливій подобі. Він уже геть зелений. Гуля на лобі майже стала носорожачим рогом.

Ох! Здається, й справді, голови у вас нема!

Жан метнувся до свого ліжка, скидає постіль на підлогу, щось люто бурмоче, чути ще якісь дивні звуки.

Але ж не лютуйте так, заспокойтеся! Я вас не впізнаю.

Жан (ледь розбірливо). Жарко… дуже жарко. Роздерти це все, одяг муляє, одяг муляє. (Скидає піжамні штани).

Беранже . Що ви коїте? Геть не впізнаю вас. Ви ж завжди такі сором’язливі!

Жан . Болота! Болота!..

Беранже . Подивіться на мене. Ви, здається, вже й не бачите мене! Ви, здається, й не чуєте мене!

Жан . Чую вас дуже добре! І бачу вас дуже добре! (З опущеною головою кидається на Беранже).

Той ухиляється.

Беранже. Обережніше!

Жан (гучно сапаючи). Перепрошую . (Потім мерщій забігає у ванну кімнату).

Беранже (хоче ніби втекти в двері ліворуч, потім розвертається, йде услід Жанові до ванної кімнати). Але ж я не можу його так залишити, це ж друг. (З ванної кімнати). Я викличу лікаря! Повірте мені, це конче, конче потрібно.

Жан (у ванній кімнаті). Ні.

Беранже (у ванній кімнаті). Так. Заспокойтеся, Жане! Це смішно. Ой! Ваш ріг росте на очах! Ви стали носорогом!

Жан (у ванній кімнаті). Я затопчу тебе, я затопчу тебе!

У ванній кімнаті гармидер, ревіння, гуркіт меблів, падає й розбивається дзеркало, потім вискакує геть переляканий Беранже, із зусиллям таки зачиняє двері за собою, хоча помітно, як на них налягають ізсередини.

Беранже (тримаючи двері). Він став носорогом, він став носорогом!

Беранже вдалося закрити двері. Піджак у нього подертий рогом. Саме, як він закрив двері, носорожачий ріг проламує їх. Двері ще хитаються під безперервними поштовхами тварини, у ванній й далі щось гуркоче, чути ревіння впереміш із ледь розбірливими словами, як-от: я скаженію, паскуда і т. ін., а Беранже метнувся до дверей з правого боку.

Такого від нього ніколи не сподівався! (Відчиняє двері на сходи і кулаком починає грюкати у двері до сусіди). У вашому будинку носоріг! Викличте поліцію!

Сухий Дідок (показавши голову). Що вам треба?

Беранже. Викличте поліцію! У вашому будинку носоріг!..

Голос дружини Сухого Дідка. Жане, що там у нього? Чому такий крик?

Сухий Дідок (до дружини). Я не знаю, що він там каже. Ніби носорога побачив.

Беранже. Так, у будинку. Викличте поліцію!

Сухий Дідок. І тому треба отак докучати людям? Ну й манери! (Зачиняє двері перед його носом).

Беранже (збігаючи сходами). Швейцаре, швейцаре, у вас носоріг у будинку, викличте поліцію! Швейцаре!

Видно, як відхиляється верхній край дверей до комірчини швейцара, і звідти показується голова носорога.

Ще один ! ( Беранже чимдуж дереться сходами вгору. Хоче зайти до Жан ової кімнати, вагається, потім знову підходить до дверей Сухого Дідка).

В цю мить двері Сухого Дідка розчахнулись, і показались дві невеликі носорожачі голови.

Боже мій! Господи! (Беранже заходить до Жанової кімнати, двері до ванної ще двигтять. Беранже підходить до вікна, позначеного спереду сцени просто рамою і зверненого до глядачів. Він знесилений, майже непритомний, бурмоче). Боженьку мій, боженьку мій! ( Робить велике зусилля, переступає через вікно, вже майже на тому боці, тобто виходить ніби в залу, і рвучко сахається назад, бо в ту саму мить з оркестрової ями показалась і шаленомчить вервечка носорожачих рогів. Беранже поквапно перелазить усередину і з хвилину дивиться у вікно) . На вулиці їх тепер уже ціле стадо! Носорожаче військо, біжить собі вулицею вниз!.. ( Роззирається навсебіч). Як вибратись, як мені вибратись?.. Якби ж вони бігли тільки по вулиці! Вони виходять на тротуари, господи, як вибратись?! (Знетямившись, він біжить до кожних дверей, знов до вікна, — а двері до ванної кімнати все двигтять, чути, як Жан реве й викрикує нерозбірливі лайки. Якийсь час гра триває: щоразу, коли в своїх безладних спробах утекти Беранже підбігає до дверей діда або вибігає на сходи, його вітають ревінням носорожачі голови, і він відступає. Востаннє підходить до вікна, роздивляється ). Цілісіньке стадо носорогів! А ще казали, що ця тварина живе одинцем! Це брехня, таку думку слід переглянути! Вони поламали всі лави на вулиці. (Заламує руки) .Що робити? (Знову підбігає до різних виходів, але носороги не дають йому вийти. Коли він знову перед дверима до ванної, вони вже ледь тримаються. Беранже підбігає до задньої стіни, вона обвалюється, в глибині видно вулицю,Беранже втікає і кричить). Носороги! Носороги!