Виктор Зубов: Сборник стихотворений разных лет. 13.

Знаю твердо, що для мене

Кращий пісен клас,

Ті, що Харрісон і Леннон

Донесли до нас!

Кожну хай летить годину

Спів під дзвін гитар,

Що живе така людина –

Рінго Стар!

І ніде нема на карті

Ще такого міста,

Де, як басу цар – Маккартні,

Звук виводять чисто…

1970 р Перша школа, дев’ятий клас

Де той табір нездоланний?

Коні. .. Жито... Забуття…

Чим тоді були старанні

Вранці нашого життя?

Обрій… Наче, як манеться!

Край безбіллю і весни!

Захлине в дорозі серце…

Став я кращий, чи рясний?

Я невинний у полоні

Мрій, пирнаючих в часи.

Де кохання забубонні,

Де перебіги краси.

От уж диво! Майже диво…

Де сховаєш – не знайдеш!

Ось він табір сиротливий -

Бачиш світ… Й жаданно п’еш!

06.07.2011 р

Я дуже мало написав.

Я зайвий був завжди в коханнях.

Вже cивий безмір нависа,

А я грішу у віршуваннях.

Мій намір був завжди важкий -

Полон… Без обрію, без даху,

Блискаючи, як сіль, стежки

Були за щастя серед жаху!

І ти, негідниця, бджола -

Моя любов серед пороши,

Зимових танців кабала,

Минула в затінки хороші…

Я стільки мрій не записав

Про голі радужні кохання,

Про біль, що в серці нависа

Над безпорадним віршуванням.

16.08.2012 вечір

Хай святе Різдво в оселі

Сіє мрії в нас веселі,

Лагідні думки,

А онуки, діти, гроші,

Не надмірні, а хороші

Гріють нас віки!

Різдво 2011 р

Народжені в купальні свята

Здоровʹя мають, як гармати!

А хто наречен був Петром,

Любові знає де схорон…

А той, чий батько був Нічипор,

З усіх хитріший Бога вибір…

Так хай всі якості Мінькові

Нас гріють, як чарки святкові!

06.07.2009 р

Рŏмени, Ромени!

Рŏмени мої!

В яворі у мене

Спогади свої!

Сорому і світлу

Відкриваю дах.

Ані мрій, ні вітру,

Ані сивих птах!

Я не знаю в чому

Тут моя журба -

Від роменських чобіт,

До киян стовпа?

Хай нестерпний захід

Поринає в схід,

Ми живем, як птахи.

Нижче - білий світ!

За пустельним оком

Іншого нема -

Тільки повним кроком!

Мрії - недарма!

Рŏмени ,Ромени…

В пагорбах, горбах…

Спогади про мене

В мріях і журбах!

Осінь 2009р

На Різдво дарують «свята»

Гідним жіночкам багатим

(Бідність хай мовчить!)

По сумчанських справжніх хатах

Неофіти і прелати -

Здібні кулечі!

Як би дарувать навчиться?

Від любові підлечиться…

Трішки збагатіть!

Буть спроможнім і завзятим –

І на самі різні свята

Гідним жіночкам багатим

Трошки підсластить!

десь у 2009 році.Перероблено й додано в січні 2013р .

Мій кінь спинився на порозі…

І я дістався у дорозі

Турботних, лагідних речей…

І ти, здавалось, непримхлива…

Шукала біль мою, на диво…

Свій сум схиливши на плече…

Про що тут згадувать бурхливо

Та сподіватись сиротливо…

Хай все так далі в нас тече!

Дуже давно