Різун Богданович - Беру свої слова назад

– одну армію у складі 6 стрілецьких, 4 танкових і 2 моторизованих дивізій, загалом 12 дивізій, в районі Шепетівка, Проскурів, Бердичів та

– одну армію у складі 8 стрілецьких, 2 танкових і 2 моторизованих дивізій, загалом 12 дивізій, в районі Біла Церква, Звенигородка, Черкаси...

Прошу:

1. Затвердити поданий план стратегічного розгортання Збройних Сил СРСР і план намічуваних бойових дій на випадок війни з Німеччиною...

Народний комісар оборони СРСР

Маршал Радянського Союзу С. Тимошенко

Начальник Генерального штабу Ч. А.

генерал армії Г. Жуков«.

Документ написаний від руки генерал-майором А.М. Василевським, майбутнім Маршалом Радянського Союзу. Під документом позначені підписи Тимошенко і Жукова, але їх власноручних підписів немає.

Карпов радів: «А тепер уявіть, що сталося б, якби цей план Жукова був прийнятий і здійснений. В один зі світанків червня тисячі наших літаків і десятки тисяч гармат вдарили б по зосереджених (скупчених) гітлерівських військах, місця дислокації яких були відомі з точністю до батальйону. Ось була б раптовість так раптовість! Мабуть, більш неймовірна, ніж при нападі німців на нас. Ніхто в Німеччині, від рядового солдата до Гітлера, навіть подумати не міг про такі дії нашої армії! Сотні наших літаків, знищених на землі, і сотні тисяч снарядів, кинутих при відступі, - все це обрушилося б на скупчені для вторгнення сили агресорів. А слідом за цим найпотужнішим ударом кілька тисяч танків і 152 дивізії кинулися б на розгубленого противника. Мені уявляється: все, що відбулося в перші дні на нашій землі після ударів гітлерівців, точнісінько так, за таким же сценарієм розгорнулося б на території противника. До того ж гітлерівці абсолютно не мали досвіду дій у таких екстремальних для них ситуаціях. Паніка, безсумнівно, охопила б їх командування й армію» (В. Карпов. Маршал Жуков. Его соратники и противники в дни войны и мира. Литературная мозаика. М., 1992. С. 218).

Книжка Карпова була опублікована, і тут як раз «Криголам» нарешті дійшов до Росії. На основі відкритих, всім доступних матеріалів я довів, що Сталін готував раптовий напад на Німеччину й Румунію. Останній розділ «Криголама» називається «Війна, якої не було». Я описав те, що мало статися: «З району Львова найпотужніший радянський фронт наносить удар на Краків і допоміжний - на Люблін...». А письменник Карпов надав абсолютно таємний особливої важливості план, який усе це підтвердив.

Не знаючи про існування «Криголама», Карпов спробував уявити, що могло б статися після раптового нищівного удару Червоної Армії, і майже через десять років після мене описав ситуацію точно так само, майже тими ж словами.

Різниця полягала в тому, що Карпов знайшов документ і розцінив його як один з можливих, але не прийнятих і нездійснених планів. А я в «Криголамі» довів, що нічого іншого й не задумувалося. З моменту захоплення влади в Росії вожді комунізму не мали ніяких інших планів, окрім панування над світом і поширення своєї кривавої диктатури на всі континенти. Вони чітко і правильно розуміли, що без світового панування їх влада не може довго існувати. Ніщо, окрім світового панування, їх не могло врятувати. А світового панування вони могли досягти тільки в результаті нової світової війни. Заради цього вони допомогли Гітлеру захопити владу. Заради цього вони руками Гітлера розв'язали Другу світову війну. У 1941 році вони готували заключний акт: раптовий удар по Німеччині і захоплення Європи...

Отже, ось «Криголам» і мої теоретичні побудови, а ось - знайдений високопоставленим діячем Комуністичної партії абсолютно таємний особливої важливості план, який все це підтверджує. Карпов, один з провідних ідеологів комунізму, від простоти душевної документ опублікував і все, що міститься в «Криголамі», ненароком підтвердив.

Офіційні ідеологи тут же оголосили «Криголам» фальшивкою, але що робити з планом Генерального штабу від 15 травня 1941 року? Фальшивкою документ Генерального штабу не оголосиш, тоді сам Карпов потрапить до числа прислужників ворожих розвідок і буржуазних фальсифікаторів історії.

Як же бути?

Як нейтралізувати викривальний документ?

Рішень придумали багато.

Негайно виступив колишній співробітник Інституту військової історії Міністерства оборони Н.А. Светлишин і заявив, що про існування плану Генерального штабу він дізнався не від Волкогонова і не від Карпова. Цей план він нібито знайшов ще на початку 60-х років. Потім, у 1965 році, він нібито мав зустрічі з Жуковом і задав йому ряд питань. Жуков Светлишину нібито розповів наступне: «Свою доповідну я передав Сталіну через його особистого секретаря Поскребишева. Мені до цього часу не відомі ні подальша доля цієї записки, ні прийняте за нею рішення Сталіна. А викладений з цього приводу мені урок запам'ятався назавжди. Наступного дня Н.А. Поскребишев, зустрівши мене в приймальні Сталіна, повідомив його реакцію на мою записку. Він сказав, що Сталін був сильно розгніваний моєю доповідною і доручив йому передати мені, щоб я надалі такі записки "для прокурора" більше не писав, що голова Раднаркому більш обізнаний про перспективи наших взаємин з Німеччиною, ніж начальник Генштабу, що Радянський Союз має ще достатньо часу для підготовки рішучої сутички з фашизмом. А реалізація моїх пропозицій була б тільки на руку ворогам Радянської влади» (Н.А. Светлишин. Крутые ступени судьбы. Хабаровск. 1992. С. 57-58).