Федір Пігідо - «Велика Вітчизняна війна»

В кінці квітня чи десь на початку травня 1941 року зустрів я добре знаного мені селянина з Германівки (кілометрів 60 на південь від Києва), п. П. Цього бідолашного П. в 1929 р. «розкуркулили», заслали десь до Мурманська; за три чи чотири роки він утік із заслання і ось уже кілька років перебивався в тяжких злиднях із фальшивим пашпортом. Року 1934 він працював як сторож на підприємстві, де тоді працював і я. Крім того, П. я знав і раніше по Германівці, де мав добрих знайомих. Отже, розмовляли ми з ним одверто.

— Чуєте, що я вам кажу, Федоре Петровичу: німці тут будуть, «падлєць» буду, якщо за два-три місяці ви їх тут не побачите, — казав він із властивою йому розважністю: — ніщо їх (себто совєтську владу) не спасе. Я буваю між людьми маленькими, але знаю, що думають і люди значніші. Весь народ, а особливо селянство, жде тільки, щоб почалося, а там — люди знатимуть, що їм робити… За комісарів, за колгоспи люди не підуть воювати… note 35 Note35 24 Вся ця партійна погань, як гнилі груші, розлетиться — і сліду не стане….

В березні 1941 року за людьми стали зникати й автомашини — як вантажні, так і особові. З установ, підприємств, фабрик автомашини викликались до воєнкомату з шоферами і більше вже до своїх гаражів не поверталися.

Ще в 1940 році різко розмежовуються промислові підприємства на кілька катеґорій, за їх значенням для обслуговування війни. Над усім становиться «оборонна» промисловість та виконання «оборонних» замовлень. Установлюються щоденні повідомлення ЦК партії про хід виробництва та відвантажень, щотижневі телеграфні шифровані повідомлення своїх «главків» у Москві через спецвідділи, якими завідують апробовані через НКВД особи.

Догляд та облік виконання «спецзамовлень», а також складання відомостей виконується спеціяльно добраними, «засекреченими» також через НКВД, працівниками. Щотижня в ЦК партії відбуваються наради чи, більш правдиво, доповіді господарників про хід виробництва й відвантаження по оборонних замовленнях; ну, й звичайно, тут же відбувається «накачка» господарників.

Одночасно гарячкове велось будівництво оборонних споруд на недавно приєднаних на Заході землях. note 36 Note36 25 Десятки тисяч інженерів, техніків та кваліфікованих робітників уже з початку 1940 року було мобілізовано і надіслано до нових західніх кордонів. Уже з літа 1940 року замовлення для західніх зон були поставлені поза всякою чергою на перше місце між так званими оборонними замовленнями.

Анексія Бессарабії й Буковини в червні 1940 року, приєднання до СССР, «згідно з палким бажанням населення», Латвії, Литви й Естонії в липні 1940 року, note 37 Note37 26 — являючись актами найбезсоромнішого насильства, актами аґресії, — одночасно були підготовкою вихідних пляцдармів для майбутньої війни. Нарешті, договір про ненапад з Японією, підписаний 13 червня 1941 року, note 38 Note38 27 замикав коло заходів по готуванні війни.

Уже ранньої весни 1941 року потаємну мобілізацію армії в основному було закінчено. Підготовка війни наближалась до кінця. note 39 Note39 28 Сотні дивізій в повній готовости присунені до західніх кордонів, чекали лише наказу: «вперед!».

Звичайно, Німеччина не могла не знати про ці приготування, і своєчасно зробила потрібні висновки. Уже в жовтні-грудні 1940 року (за англійськими джерелами) Гітлер також почав готуватись до війни з СССР. note 40 Note40 29