Алексей Бобровников - Повість про нещасних марсіян

В денних випусках були вміщені фотографії:

величезна яма серед суворого пустельного пейзажу. Поряд з ямою людина в картатій сорочці тримає в руках покручений уламок металу;

скелясте пустельне плато, зафотографоване з літака. Наче місячний кратер, зяяла яма. Про її розміри можна судити з рядів маленьких автомобілів, які привезли сюди цікавих з усіх кінців країни;

поруч з чарівною усмішкою жінки чудне безброве обличчя байдуже дивиться на вас. «Найвродливіша жінка міс Діана Сентон і найвродливіший із марсіян».

«Марсіяни серед працівників «United information» — групова фотографія, в центрі якої джентльмен з осяйною усмішкою тисне руку одному із марсіян. Читачі пізнавали в ньому одного з лідерів урядової партії.

Протягом найближчих днів газети цілого світу захлинались від хвилювання, одначе подробиці були скупі. Вони обмежувались описом марсіян, їх одягу, дивної поведінки, місця падіння корабля, знайдених там речей і уламків. Звісно, це пояснювалось трудністю зносин.

Але початок провіщав надзвичайне відкриття. «United information», яка цілком заволоділа марсіянами з того часу, як вони з'явились на Землі, міцно тримала їх у своїх чіпких руках.

Поселених у невеликому, але розкішному готелі «Маджестик» марсіян пильно охороняли, і вони були позбавлені будь-якої можливості спілкуватися з сторонніми особами. Вісті про них надходили лише через газети, в точно виважених дозах, весь час підігріваючи цікавість публіки. А акції і прибутки «United information» зростали з фантастичною швидкістю.

Для решти преси лишалися тільки оповідання і якнайдокладніші біографії^ очевидців та учасникі цих незвичайних подій.

В журналах і газетах усього світу почали з'являтися наукові статті про таємничого сусіду нашої планети.

Загального захоплення не поділяла тільки преса Радянського Союзу. Вона обмежилась коротким повідомленням, посилаючись на джерела, а через якийсь час з'явилася стаття всесвітньо відомого астронома, в якій вірогідність прильоту марсіян не лише бралася під сумнів, а навіть заперечувалася низкою наукових фактів.

Такої ж думки були відомі вчені ще кількох країн, але це збудило тільки хвилю обурень та нападок на Радянський Союз, котрий нібито не може простити, що цього разу не йому належить пріоритет у розгадці хвилюючої таємниці.

Марсіяни були оголошені мало не національною цінністю. Радянських учених звинувачували в заздрощах, у марксистській обмеженості і доктринерстві.

Науковим міркуванням протиставляли безперечність фотодокументів, свідчення очевидців і самий факт існування трьох живих марсіян у столиці країни.

У журналах стали друкувати інтерв'ю з ученими. Деякі з них доводили, що, наприклад, риби, пристосовуючись до життя у водному середовищі, набувають однакової веретеноподібної форми, або летючі тварини обов'язково в тій чи іншій формі набувають крил, отже й організм з вищою психікою повинен мати анатомічну будову людини, як єдину раціональну для такої форми існування. Мурахи, які, на думку багатьох, мають високий інтелект, ніколи не могли і не змогли б через свою будову дійти до вершин техніки й культури.

Галас довкола марсіян досяг вершини, коли несподівано на захист прихідців став святий престол у Римі.

Папа у спеціальному посланні проголосив, що прихід марсіян на землю є виявом божої волі. Свята церква, говорилося в посланні, давно полишила вороже ставлення до справжньої науки, у чому звинувачували її ще з часів Галілея і Джордано Бруно.

Люди, які вірять в бога і спасителя нашого Ісуса Христа, можуть у наші часи поєднувати віру з науковим уявленням про Всесвіт. Блискучим підтвердженням цьому є абат Ле-Матр, видатний астроном і вірний слуга церкви.

На кінець послання намісник бога послав марсіянам своє пастирське благословення. Ця заява святого отця була підхоплена клерикальною і теософською [4] Теософська — релігійна, містична, забобонна. пресою багатьох країн і ще більше зміцнила віру одних і збудила гостру цікавість інших до таємничих прихідців.

З ініціативи однієї газетки преподобний Ієремія, шериф Джемс і полісмен Роб Робінзон були проголошені волхвами. Це підкріплювалося тим, що всі троє походили з міста, яке носило священне ім'я Віфлієма. [5] За біблійною легендою в Палестині троє Віфліємських волхвів перші знайшли в пастушому житлі новонародженого Ісуса Христа і принесли йому дари.

У газетних нарисах Малюка Джона наділяли надзвичайними моральними якостями і благочестям, що здивувало навіть його самого, але нарешті він у це повірив.