Євген Сакара: Час Змін. Свобода

Ну і, традиційно все перейшло в марафон “питання-відповідь”, де Богдан також виділився на фоні інших.

– Доброго дня, – почав молодий журналіст, який сидів у першому ряді з увімкненим диктофоном, – у своїй першій книзі під назвою “Свобода” Ви описали недалеке майбутнє України, в якому люди, зрозумівши свою силу, повірили в себе і здолали бандитську владу. Прочитавши цю книгу, українці послідували за цим планом, і все так і вийшло. Чи плануєте Ви написати ще одну книгу з настановами для народу на наступні роки?

– Доброго. Я про це навіть не думав. На моєму сайті є рубрика ідей, де кожний може запропонувати будь-що. За задумом українці самі повинні планувати своє майбутнє і реалізовувати його.

Зал зааплодував, почав задавати питання інший журналіст:

– Вітаю, пане Богдане, які Ваші плани на найближче майбутнє?

– Вітаю. Ну я вже майже відійшов від управління компанією, слава Богу... – Богдан посміхнувся і задумався на мить. – Тепер планую працювати програмістом над власними проектами і одним оком спостерігати за Свободою, Компанією та країною в цілому. Взагалі, я надіюсь, що люди вже думатимуть за своє майбутнє і не дозволять повторенню минулому, але час покаже... Коли мої діти трішки підростуть, плануємо з дружиною поїздити по Україні, на що зараз і збираємо кошти.

– О чьом будєт слєдующая кніга? – запитав черговий журналіст?

– Наступний, будь ласка.

– Чому ви ставите палиці в колеса російськомовним гуртам, адже ще значна частина українців спілкується російською?

– Ніхто їм палиці в колеса не ставить. Так, я відмовив декільком гуртам у записі на студії Свободи, коли вони прислали записи своїх треків з російськими текстами. Але я ж не забороняв їм грати! Студія була створена для розвитку української музики, а не російської.

– Доброго дня. Мене звати Олександр, я представляю газету 21-й канал, Кіровоград, – настала черга Олександра. – Чому Ви не даєте інтерв'ю журналістам та чому не даєте можливість їм відвідати установи Свободи?

– Така політика проводилась ще за старої влади, коли Лайнович зі своєю партією областей, щоб налаштувати народ проти нас, видумували різні наклепи про Свободу та розповсюджували їх в засобах масової інформації. Якщо хочете, лише для Вас, пане, можу дати інтерв’ю та можливість відвідати Свободу та всі її підприємства.

– Домовились, я підійду після виступу до Вас.

– Добре, наступний.

– Ізвінітє за рускій, – вибачився наступний російськомовний журналіст – послє смєни власті вам далі зєльоний свєт в образованіі, что ви планіруєтє ізмєніть в пєрвую очєрєдь?

– Не вибачаю, наступний...

Після виступу всіх учасників Олександр підійшов до Богдана:

– Коли можна буде до Вас навідатись у Свободу?

– Секунду, – Богдан дістав електронну книгу і поглянув свій робочий графік, – коли Ви можете?

– Та хоч завтра...

– Завтра я буду зайнятий, залишусь в Києві, треба владнати деякі питання. Якщо хочете завтра, я можу домовитись, Вас зустріне моя людина і покаже все що захочете, а вже у вівторок побачимось. Влаштовує?

– Звичайно, – посміхнувся Олександр.

– О котрій будете в селищі?

– Приблизно о десятій ранку. Залишити свій номер телефону, щоб Ваша людина змогла зателефонувати, якщо виникнуть якісь проблеми?

– Ні, це зайве. Раніше люди і без телефонів обходились. О десятій вас зустрінуть на центральній зупинці. До зустрічі.

Богдан потиснув руку журналісту і пішов у бік виходу.

9:42. Свобода. Селище, яке ще шість років назад не відрізнялося від більшості інших українських сіл. Населення зменшувалось, молодь виїжджала в міста, дорослі та старі виживали, як могли. Роботу було знайти тяжко, так як сільськогосподарське виробництво, головне джерело робочих місць в селищі, занепало. Щороку в школу приходило все менше дітей, кількість молодих сімей скорочувалася. Дитячий садок взагалі, як і більшість державних структур, був закритий і розвалений. Лише пошта та місцева школа ледь-ледь животіли.

Але що ж дало цьому селищу нове життя? Наприкінці 2012 року студент на ім’я Богдан створив веб-ресурс, на якому почав збирати не байдужих людей заради створення соціальної компанії. Основною метою компанії було забезпечення населення робочими місцями, створення конкуренції товару, який продавався по завищеним цінам, а також на виручені кошти розвивати українську мову, культуру, освіту та медицину. Відправним місцем для початку було обране село в Кіровоградській області Свобода.