Реймонд Чандлер: Завіса. Олівець

— І сядуть за несплату прибуткового податку?

— Еге ж, як ото Ел Капоне. Той Капоне був винен у смерті сотень людей, і багатьох із них убив він сам. А от щоб узяти його, довелося вдаватись до податкової інспекції. Одначе спілка дуже рідко припускається таких похибок.

— Крім особистого шарму, мені подобається ще одна твоя риса: коли ти не знаєш відповіді на щось, ти її вигадуєш.

— Мене турбують гроші, — сказав я. — Оті їхні брудні п'ять тисяч. Що мені з ними робити?

— Не будь ти все життя таким чистоплюєм. Ти ж заробив ці гроші, ризикував за них життям. А тепер можеш вкласти їх в акції якоїсь страхувальної компанії, от і відмиєш. Як на мене, така кінцівка буде цілком у дусі цього веселенького жарту.

— Ну гаразд, а скажи мені ти, з якого це доброго дива вони раптом так натисли на газ.

— Просто ти маєш більшу вагу, ніж собі гадаєш. А чом не припустити, що на газ натис сам отой фальшивий Іккі? Судячи з усього, він якраз із таких мудрагелів, які нічого не вчинять по-простому, без викрутасів.

— Коли це так і він діяв на власну руку, спілка його добряче приголубить.

— Якщо цього не зробить окружний прокурор. А втім, мені байдужісінько, що з ним буде. Зроби ласку, налий ще шампанського…

Фальшивого Іккі взяли в роботу, і він, припертий до стіни, назвав двох убивць — а ще раніше назвав їх я _ братів Торренсів. Та знайти їх ніхто не зміг. Додому вони не повернулись. А довести змову маючи лише одного підозрюваного, годі й думати. Його не могли притягти до суду навіть як непрямого співучасника. Не було жодного доказу того, чи він знав, що вбито справжнього Іккі.

Звісно, йому можна було пришити якийсь дріб'язок, але слідчі розважили мудріше. Вони полишили суд на його друзяк. Просто випустили його на волю.

Де він тепер? Чуття підказує мені: немає ніде.

Енн Райорден раділа з того, що все скінчилось і я в безпеці. Та «безпека» в моєму ремеслі — слово маловживане.