Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я увійшов до кімнати. Боротянський вирячився на мене. І очима, і револьвером. Але револьвер був і в мене.

– Краще не треба, – сказав я.

– Ви? – він здивувався. – Іван Карпович? – О, навіть упізнав! І запам’ятав, як мене звуть. – Що ви тут робите?

– Рятую. Двох людей одразу. Одну від наглої смерті, іншого – від страшного гріха.

– Як ви потрапили до мене в будинок?

– Тихенько вийняв вікно.

– Чому ви прийшли сюди?

– Бо здогадався, що бунтівники ховаються саме у вас.

– Як ви здогадалися?

– Ваша дивна поведінка при зустрічі. Хусткою ви постійно прикривали губи і дуже кахикали, наче справді хворий. Але чомусь вийшли до нас у капцях на босу ногу й легкому халаті. Якось дивно. А потім я довідався, що ви збиралися купувати Чорний гай. А раз так, то мали поїхати подивитися ліс. Ось чому там опинився хтось на санях. Хоча людина нападників чекала за кілька верст далі.

– Але це міг бути мужик із села!

– Мужик би втік, щойно почув постріли. Ні, хтось цікавий, хто вирішив дізнатися, що відбувається. Це могли бути тільки ви, бо ж від вашого будинку взимку є прямий шлях до Чорного гаю. Шлях повз дороги та села, шлях, яким можна непомітно проїхати. Цього було цілком достатньо.

– Чому ви приїхали саме зараз, а не раніше?

– Бо сидів у холодній. Пану губернатору не сподобалася моя правда. Але як тільки мене звільнили, я побіг до вас. Добре, що встиг врятувати хоч її, – киваю на Олену. Намагаюся не дивитися на неї, бо вона занадто гарна. Краса розслабляє, а зараз не час для цього.

– Вона – вбивця.

– Вона вирішила виправитися.

– Ви вірите їй?

– Людині можна і не вірити, але в людину вірити треба, – кажу я вислів, який запам’ятав ще з роботи у конторі. Один панотець мене повчав.

– Ну, добре. І що ви пропонуєте? – Боротянський дивиться на мене.

– Ви дасте їй кілька сотень рублів, щоб їй вистачило на нові документи і квиток за кордон. Вона виїде з Росії і зникне з вашого життя назавжди.

– Ви вірите в це? Хіба вона не повернеться помститися за свого коханого?

– Те кохання вже у минулому. І ви це прекрасно знаєте.

Він замислюється. Ми тримаємо один одного на прицілі, потім Боротянський опускає свій револьвер.

– Чорт забирай, а ось вас я не врахував, – він розгублено крутить головою.

– Ніхто не може врахувати все і всіх.

– А навіщо вона вам? Чи, може, ви й самі закохалися, Іване Карповичу? – Володимир прискіпливо дивиться мені в очі. Я посміхаюся.

– Я простий мужик, куди мені задивлятися на таку витончену пані.

– Ви б могли втекти з нею.

– Щоб бути її візником десь у Парижі чи Лондоні? Ні, дякую.

– Тоді навіщо ви втрутилися?

– Я вже сказав: щоб запобігти біді та гріху.

– І ви хочете, щоб я в це повірив?

– Мені байдуже, – чесно кажу я.

Боротянський і далі дивиться мені в очі, дивиться довго. Я не відводжу погляд.

– Я так розумію, що приводу для торгу немає, – нарешті каже він.

– Жодного, – киваю я.

– Добре, тоді забирайте її, – він вказує на Олену.

– Гроші на дорогу, – нагадую Боротянському.

– Чому я мушу їх давати?

– Бо так дешевше покінчити з цим. – Логіку грошей він мусить розуміти. Так, всміхається, відраховує гроші. Я ножем ріжу мотузку і звільняю Олену. Слідкую за Боротянським, не довіряю йому. Олена підходить до тіл убитих товаришів. Присідає біля Сашка. Дивиться.

– Що ви зробите з тілом? – питає у Боротянського.

– Не знаю, я ще не вирішив. Що б ви порадили, Іване Карповичу?

– Тут теж два варіанти. Або тихенько поховати і забути, або викликати поліцію і роздмухати справу, ставши героєм для одних і негідником для інших.

– І що краще?

– То вам вирішувати, Володимире.

Він замислюється.

– Я не хочу цієї слави, – нарешті каже Боротянський. – Обійдуся без поліції.

– Ви поховаєте їх по-людськи? – киває Олена на тіла.

– Так, – обіцяє він. – Після того, як ви поїдете. До речі, думаю, що негоже відпускати жінку вночі саму. Так, Іване Карповичу?

– Я довезу пані до станції, – обіцяю я. – Сани мусять бути десь неподалік. Ви ж не проти, що я їх використаю?

– Ні.

– Тоді до побачення.

Ми тиснемо один одному руку. Але револьвер я тримаю напоготові. Виходимо з жінкою, поспішаємо за двір. Боротянський не дурень, щоб ризикувати і намагатися полювати на нас, але всяке може трапитися з людиною. Ось ця Олена, запекла бунтівниця, несподівано вирішила покинути справу революції. Хто такого міг очікувати?

Знаходимо сани та коня, всідаємося і їдемо.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x