Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Але патріотом Польщі вас не назвеш?

– Я ціную реальні речі. Польщі немає і, здається, більше ніколи не буде. А ось гроші є, і їх можна спрямувати у свою кишеню. Реальний план. На жаль, ви не схотіли брати у ньому участь. Та впевнений, що тепер ваша думка зміниться.

– Це ще чому?

– Бо я звільню вас від ярма правильності. – Поляк несподівано штовхає диван, перевертає його, і я гепаюся на підлогу. Поляк стрибає на мене, перевертає на живіт і всідається зверху. – Спокійно, спокійно, не рипайся! Спокійно!

Я намагаюся скинути його, але це важко, тим більше Поляк став коліном на спину і притиснув.

– Не рипайся, дурню! – хрипить він, і я чую дивний тріск. Намагаюся вириватися, пручаюся, тоді Поляк лається і замотує мене у килим. Там вже я, наче сповита лялька, лише голова стирчить. – Ось так краще.

Він чимось зайнятий, потім показує мені шприц.

– Знаєш, що це? – питає, а я мовчу. – Це морфій. Він дасть тобі незабутні враження. Ти поки відпочинеш, а ми з Улею ще раз сходимо до зали. Потім я знову вколю тобі. Після третього разу ти точно підсядеш, хоча дехто підсідає і з першого. Ну що, готовий до подорожі, яка змінить тебе?

– На мене чекають на вулиці, якщо я не вийду, то викличуть поліцію, – брешу я у відчайдушній спробі якось врятуватися.

– Нехай викликають, поліція обходить казино десятою дорогою, бо тут іноді грає сам губернатор. Все, Іване Карповичу, відпочивайте.

Я кручу головою, але Поляк притискає мене до підлоги, міцно тримає і коле у шию.

– Понеслася душа в рай. Коли ми з Улею повернемося, то розмовлятимемо вже з іншим Іваном Карповичем.

Я стискаю зуби, збираю волю в кулак, примушую себе бути сильним, а потім починається. Не хочу оповідати, що я відчув, скажу лише, що коли отямився, то в роті було повно зламаних зубів і крові. Я плювався ними, коли до номера повернулися Поляк із Уляною Гаврилівною. Вона скрикнула, шахрай зачинив її у ванній і підійшов до мене.

– Тьху, Іване Карповичу, як немовля погане, з килима вилізли. Господи, а це ще що за дурниці? – він гидливо, аж трохи перелякано подивився на мене. – Що це ви тут витворяли? Обличчя розбите, весь у крові. Іване Карповичу, що ви з собою зробили? Ви мусили побувати в раю, а виглядаєте так, наче з пекла вилізли.

Я посміхнувся і прошепотів скривавленими губами.

– Я переміг.

– Що? – Поляк нахилився.

– Переміг.

– Що? – він ще нахилився.

– Ось що.

Я схопив його за голову і повалив на підлогу. Він намагався вирватися, але я кілька разів ударив його.

– Не треба! Не треба! Здаюся! – хрипів Поляк і з жахом дивився на мої скривавлені руки. – А мотузки?

– Порвав. – Я показав шматки мотузки.

– Але це неможливо!

– Можливо. – Я вдарив його, і він знепритомнів. Пішов до Уляни Гаврилівни. – Тихо, не плач, збирайся.

– Що з вами зробили?

– Нічого, це я сам.

– Для чого?

– Треба було.

– Ваню, – вона перелякано торкалася моїх скривавлених рук. Я ж рвав мотузку по-живому.

– Нічого, зараз підемо звідси і поїдемо додому.

– Нас не випустять. Тут охорона.

– Випустять.

Я набрав води, вилив на Поляка. Він ледь побачив мене, затремтів.

– Іване Карповичу, не вбивайте! Я вам потрібен, я вас звідси виведу!

– Я й сам вийду.

– Тут охорона, справжні вбивці. Вони не випустять. І вихід же один. Всі вікна закладені цеглою. Тільки один вихід, Іване Карповичу!

– Зараз зателефонуєш охороні. Викличеш одного. Зрозумів?

– Не треба, Іване Карповичу, не треба!

– Ще раз тебе вдарити?

– Ні, ні!

Він телефонує і викликає охоронця. У цей час я тримаю при горлянці Поляка заточений олівець.

– Зараз прийде. Але він же не один! Тут їх кілька десятків, охоронців! Іване Карповичу, вони не випустять!

– Не твоя справа.

Тягну його до дверей.

– Рипнешся, придушу. Зрозумів?

– Так, так, Іване Карповичу! – Він лежить і тремтить, дивиться на мене. – А оце голову розбили для того, щоб боляче було? Так?

Я мовчу.

– Болем боролися, щоб морфій вас не взяв? Билися головою, рвали мотузки, робили собі справжнє пекло, щоб тільки не піддатися. Так?

– Помовчи.

Приходить охоронець, я його валю, обшукую. Забираю револьвер, закручую у килим.

– Уляно Гаврилівно, ходімо.

– А я, а я, Іване Карповичу? – хвилюється Поляк.

– А ти вже якось сам, – знову б’ю його, і він непритомніє.

Виходимо в коридор. Я згадую, що на виході сиділо четверо хлопців. Аж троє дверей. Важкувато буде виходити.

– А оце директора кабінет. Нас сюди вчора запрошували, пригощали, – каже Уляна Гаврилівна і вказує на двері.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x